Що робити з дитиною, яка почала брехати?

Брехня в різних своїх проявах — це невід'ємна частина соціального життя людини. Варто пригадати, скільки разів протягом дня ми когось обманюємо, говоримо напівправду, приховуючи частину інформації. Така поведінка вважається цілком нормальною. І дійсно, варто чесно говорити колезі, що вона невдало підстриглася, або повідомляти літній родичці, що вона смертельно набридла вам своїми розмовами про здоров'я?

Але якщо до власної брехні дорослі ставляться цілком нормально, то дитяча брехня викликає різко негативну реакцію. Виявивши, що син чи донька кажуть неправду, мами і тата нерідко впадають у паніку і починають шукати відповідь на питання, як відучити дитину брехати?

Брехня чи фантазія?

Варто відрізняти фантазії і неправду. Перші зовсім нешкідливі і навіть, навпаки, природні для дітей. Фантазуючи, малюк розвиває свої творчі здібності. Адже вік від 2 до 5 років — це найбільший розквіт творчості та польоту фантазії.

Та деякі речі не варто вважати брехнею.

☝️Різні "придумки" під час гри.

Захопившись грою, дитина може сама повірити, що деталь від конструктора — це секретний прилад, а сірникова коробка — це карета для принцеси.

☝️Фантазії на різні нешкідливі теми

Малюки нерідко розповідають всілякі неймовірні історії, однак, назвати їх брехнею було б неправильно.

☝️Страхи.

Дошкільнята нерідко відчувають різноманітні страхи. Дитина, яка твердо впевнена, що під її ліжечком в темряві ховається "Бабай", зовсім не бреше. Якщо подібні страхи нав'язливі та не минають після 7-8 років, батькам потрібно обов'язково звернутися до психолога.

Брехня ж, на відміну від фантазій, завжди корислива. Намагаючись збрехати, дитина переслідує певну мету: уникнути покарання, щось отримати та ін.

Малюки на свідому брехню нездатні, свідомо брехати дитина може почати у віці близько 6 років.