Діти хочуть бути з іншими дітьми. Спочатку просто гратися поруч, потім разом у пісочниці, ганяти у доганялки, на великах, разом у телефонах. Хочуть спілкуватися з дорослими так, щоб їх чули і відповідали. Гарне спілкування джерело доброго настрою та відчуття власної значущості. Вміння комунікувати - наріжний камінь формування особистості.

Є деякі прості речі, які ми можемо робити, щоб допомогти дітям розвиватися у соціальному плані.

1. Найперше, навчіть дитину розмовляти по-черзі, не перебивати, давати висловитися співрозмовнику та говорити самому. Комусь треба буде підбадьорення, щоб не мовчав, комусь – пригальмувати аби інші мали свій час. Проте є базовий принцип комунікації - кожен повинен мати простір для висловлення - з цього все починається.

2. Навчіть дітей бавитися в ігри за правилами. Спортивні, настільні - усе підійде. Не піддавайтеся, не змінюйте правил, коли справи йдуть не так. Ваша мета - проживати разом злети і падіння у грі, підтримуючи одне одного. Це допоможе вашій дитині розвинути необхідний рівень емоційної регуляції при соціальній взаємодії.

3. Забезпечте дитині участь у дитячій тусні: двір, спілкування з однокласниками у позаурочний час, якийсь клуб за інтересами, де можна говорити, а не лише вчитися. Має бути простір для спілкування. Це так само важливо як англійська і програмування.

4. Навчіть дітей називати свої емоції та почуття: "я радий", "я боюся", "мені не подобається" і т.д. А також висловлювати свої потреби у прямий спосіб: "я голодна", "не обіймай мене", "давай пограємося". Це потрібно не тільки для того, щоб пояснити щось про себе іншій людині, а насамперед, щоб зрозуміти самому.

5. Допоможіть дитині бачити різні соціальні ситуації збоку – хто, що, кому і як. Допоможіть розуміти мотивацію іншої сторони, навчіть принципу win-win (коли ситуація виграшна для обох сторін) у спілкуванні. Відслідковуйте ситуації, де хтось намагається домінувати, а не співпрацювати з іншими.

6. Плекайте емпатичне ставлення до друзів та близьких. Діти потребують розуміти цінність переживань інших, так само як і своїх. У цьому дуже допомагає турбота про тварин. Доглядаючи за кимось, ми справді переймаємося їхнім станом.

7. Поясніть, що люди бувають дуже різними. І це їхнє право. Часом нам може це подобатися, часом ні. Але ми приймаємо право людини проявляти себе в різний спосіб. І ми обираємо собі друзів, проте з повагою ставимося до тих, хто не є близький за інтересами чи способом проявляти себе.

8. Останніми десятиліттями було немодним вчити дітей доброті. Якось більше переймалися успіхом та інтелектуальним розвитком. Проте навичка бути добрим до себе та інших - ключова для продуктивної соціальної взаємодії. Коли я хороша і ти хороша, то порозумітися набагато легше. Також доброта є ключовим фактором для профілактики булінгу в дитячому середовищі, адже діти, які проявляють доброту, не мовчать, коли когось кривдять. Або ж їх можна навчити не мовчати. Тож дістаємо історії про добрі вчинки із запиленої полички і вчимо нащадків того, що вчили нас бабусі.

9. Діти мусять знати, що конфлікти - це нормально. Жодна тривала взаємодія не обходиться без конфлікту. Базові навички визначати предмет конфлікту, позиції сторін та варіанти його розв'язання стануть у нагоді дитині не раз.

10. Допоможіть дитині сприймати спілкування, дружбу, соціальні труднощі чи успіх як плинні речі, які людина може розвивати або ж занедбувати. Це не те, що нам дається, а те, над чим ми можемо працювати.