Не всі люди однаково реагують на насильство. У той час як комусь хочеться якомога швидше виговоритися та отримати потрібну як ніколи підтримку, хтось закривається у собі, відчуває страх, сором, провину. У такому разі дуже важливо не відлякати постраждалу/-ого різкими словами, знайти правильний підхід, не зашкодити.

Перш за все, не висловлюйте та не показуйте жодних виявів роздратування, нетерплячості. Краще просто спокійно вислухати постраждалу/-ого — адже їй або йому ця розмова дається вкрай важко.

Не варто:

нав’язувати термінові та різкі рішення та дії (наприклад, розірвати аб’юзивні стосунки чи з’ясувати усе раз та назавжди);

тиснути та змушувати говорити, аби почути більше подробиць, навіть якщо вам просто хочеться краще зрозуміти ситуацію;

сумніватися у словах постраждалої/-го, перепитувати, чи точно вона або він усе правильно зрозуміли тощо;

звинувачувати постраждалу/-ого у будь-якому епізоді насильства, намагатися виправдати кривдника чи пояснити його дії.

Будьте готові до того, що постраждала/-ий не зможе одразу піти з ситуації насильства. У такому разі дайте зрозуміти, що добробут цієї людини вас дійсно турбує, та залиште контакти екстреної допомоги:

Поліція — 102

Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству:

116 123 (з мобільного);

0 800 500 335 (зі стаціонарного).