З нею важко, але вона не ворог: 12 цитат Людмили Петрановської про дітей.

Якщо здається, що сил вже немає, що зараз ви накричите і шльопнете по цій маленькій нахабній попі … зробіть глибокий вдих і перечитайте ці фрази. На десятій вам полегшає. Перевірено.
Психолога Людмилу Петрановську знають всі сучасні батьки. Її книги вважаються настільними у просунутих мам і тат, її виступи моментально розбирають на цитати. 12 яскравих висловлювань Людмили Петрановської.

1. «Подивіться на свою дитину. Навіть якщо вона замурзана, вередлива і двієчник, навіть якщо вона тільки що влаштувала істерику, втратила новий мобільник, нагрубила вам, навіть якщо вона дістала так, що вас трясе. Все одно вона не ворог, не диверсант і не бомба. Дитина є дитина. Місцями, якщо потерти, можна навіть знайти, куди поцілувати».
2. «Напевно, найбільший камінь, просто потужний замшілий валун, який лежить на шляху до батьківства без надриву, — це почуття провини. Деякі мами зізнаються, що відчувають себе винними практично постійно. Все йде не так, як хочеться, не так, як повинно бути, не вистачає сил, часу і терпіння. Багато хто скаржиться на те, що винуватими їх змушують почувати себе навколишні: родичі, знайомі, інші мами. Всі дають зрозуміти, що з дітьми треба якось інакше: суворіше, добріше, більше, менше, але точно не так, як є».
3 .«Ми не помітили, як трапилася досить неприємна річ. Те, що раніше позначалося словом “ідеал”, тепер вважається нормою і нав’язується як норма. Ця нова “норма” насправді в принципі неможлива, але якщо про ідеал все в цілому розуміють, що він недосяжний, то норма — це ж вийми та поклади».
4. «Давайте не будемо боротися за звання хорошої матері. Давайте відразу, на березі, визнаємо свою недосконалість. Ми не термінатори. Ми не маємо нескінченного ресурсу. Ми можемо помилятися, хворіти, втомлюватися і просто не хотіти. Ми не встигнемо все, навіть якщо заведемо тисячу органайзерів. Ми не зробимо все добре, і навіть досить добре теж не зробимо. Наші діти часом будуть відчувати себе самотньо, наша робота іноді не буде здана в строк».
5. «Дозволяючи собі розв’язувати проблему за допомогою фізичної сили, ви задаєте цю модель дитині, і вам буде потім складніше пояснити їй, чому не можна бити слабких і взагалі битися, якщо чимось незадоволений».
6. «Загроза матері “піти”,”віддати” або бойкот, явно демонструється небажання “дивитися за” дуже швидко та ефективно валить дитину в справжнє емоційне пекло. Багато дітей зізнаються, що воліли б, щоб їх відлупцювали. Коли батьки тебе б’ють, вони все ж в контакті з тобою. Ти для них існуєш, вони тебе бачать. Боляче, але не смертельно. Коли батьки вдають, що тебе не існує, — це набагато страшніше, це як смертний вирок».
7. «Звичка емоційно розряджатися через дитину — якщо ви зриваєтеся часто — це просто погана звичка, свого роду залежність. І ефективно справлятися з нею потрібно, так само як з будь-якою іншою шкідливою звичкою: не “боротися з”, а “навчитися інакше”, поступово пробуючи та закріплюючи інші моделі. Не “з цієї хвилини більше ніколи” – всі знають, до чого призводять такі зарікання, а “сьогодні хоч трохи менше, ніж вчора” або “обійтися без цього тільки один день”».
8. «Чомусь багатьом дорослим здається, що, якщо дитина не кидає миттєво все, чим була зайнята, і не біжить виконувати їхні доручення, це ознака неповаги. Насправді неповага — це звертатися до людині не з проханням, а з наказом, не цікавлячись її планами та бажаннями (виняток становлять лише ситуації надзвичайні, пов’язані з безпекою)».9. «Намагатися змінювати поведінку дитини, обумовлену просто віком або моментом, — це все одно що взимку боротися із заметами. Можна, звичайно, весь час змітати сніг з улюбленої клумби. День за днем, не знаючи відпочинку. Але чи не простіше почекати, коли у квітні все само за три дні розтане?»
10 . «Багато хто з нас, особливо жінки, виховані в переконанні, що піклуватися про себе — це егоїзм. Якщо у тебе є сім’я і діти, ніякого «для себе» вже не повинно існувати … Ніякі гроші, ніякі розвивалки, ніяка освіта — ніщо не замінить вашій дитині вас. Поки вам погано, вона буде нещасна і не буде нормально розвиватися. Вкладати в такій ситуації час і сили в неї, намагатися поліпшити її поведінку — марно. Усвідомте, що зараз ви — найслабша й при цьому найцінніша ланка. Все, що ви зараз вкладете в себе — час, гроші, сили, — все піде на користь вашим дітям».
11. «Дитині є чим зайнятися, крім того, щоб спеціально доводити дорослих. Перед нею стоять великі завдання, їй треба рости, розвиватися, розбиратися в житті, зміцнюватися в ньому».
12. «Не вимагайте від себе і від дитини всього і відразу. Життя не закінчується сьогодні. Якщо зараз дитина не знає, не хоче, не може, це зовсім не означає, що так буде завжди. Діти ростуть і змінюються, часом до невпізнання. Головне, щоб до того моменту, ​​коли дитина буде готова змінитися на краще, стосунки між вами не були безнадійно зіпсовані».

Що хоче дитина?

Дитина хоче зовсім не тільки цукерок, іграшок, комп’ютера без обмежень і канікул 365 днів в році. Вона, як і будь-яка нормальна людина, хоче:

добре почуватися (не відчувати страждань, не боятися, не робити чогось дуже неприємного);

щоб її любили, прийняли, подобатися (своїм батькам, одноліткам, учителям), в тому числі бути впевненою, що від тебе не відмовляться;

бути успішною (у взаєминах з батьками, в дружбі, в грі, в навчанні, в спорті);

бути почутою, зрозумілою, спілкуватися, дружити, отримувати увагу;

бути потрібною, відчувати приналежність, знати своє місце в сім’ї;

знати правила гри та межі дозволеного;

рости, розвиватися, реалізовувати здібності.

Моя дитина.