Страшні сни подібні на моторошні казки. Інколи, неприємні події дня або певні життєві ситуації, які ми хочемо забути, нам доводиться переживати знову у сні. Прокинувшись, хочеться кудись втекти від них або зробити вигляд, що нічого не було. Так, для дорослих інколи така схема спрацьовує. Якщо ми можемо закрити на щось очі або забути нічне жахіття з приказкою «Куди ніч – туди й сон», то у дітей не так просто все відбувається.

Часто, побачивши страшний сон, діти захлинаються сльозами. Правда, далеко не завжди діти розповідають подробиці і причини їхніх жахів вони нам також пояснити не можуть. Кошмари поширені у дітей у віці від 3 до 6 років і викликають сильне почуття жаху, страху або тривоги. Вони виникають під час фази швидкого сну (REM), що характеризується активним рухом очей та мозковою активністю, яка майже однаково висока з періодом неспання. Ваша дитина може прокинутися від кошмару і, залежно від свого віку, зможе згадати і описати вам поганий сон.

Основні причини страшних снів:

- Стресові події (проблеми вдома/зміна місця проживання/нове середовище/садок);

- Велике навантаження на дитину;

- Надмірна активність перед сном;

- Перегляд страшних фільмів або читання книг;

- Побічна дія препаратів (якщо ваша дитина приймає медикаменти);

- Хвороба (висока температура).

Стресові події, що відбуваються вдень, можуть перетворити сни у кошмари. Кошмари можуть бути способом зняти напругу після важкого дня.

Як батьки можуть запобігти кошмарам:

- Рутина сну. Намагайтесь лягати спати і прокидатися приблизно в один і той же час щодня;

- Уникайте прийому їжі або надмірної активності перед сном;

- Нехай малюк спить з улюбленою іграшкою або ковдрою (діти так більше відчувають безпеку);

- Використовуйте нічник. Якщо малюк прокинеться від страшного сну, а вас не буде поруч, йому легше буде побачити знайомі речі і згадати, де він знаходиться;

- Тримайте двері до кімнати малюка відкритими. Це допоможе йому пам’ятати, що його сім’я поруч. Дитина має знати, що коли їй страшно, вона може покликати когось для заспокоєння.

Що ж робити після страшного сну?

1. Якщо дитина прокинулась і покликала вас, ми заспокоюємо малюка. Даємо попити водички, гладимо, обіймаємо, намагаємось врегулювати дихання.

2. Якщо ж дитина спить, проте ми бачимо, що сон тривожний, спробуйте легенько розбудити. Після пробудження регулюємо дихання, даємо водичку, обіймаємо.

3. Зранку розпитайте, що ж приснилось і відтворіть картинку подій. Зазвичай, події виглядають, як страшна казка. Придумайте за допомогою чого дитина «може врятуватися від монстрів» і як «знайти шлях додому». Тут важливо, щоб малюк активно використовував уяву. Ви можете допомагати, якщо малюк не знає, що придумати, можете дати варіанти вибору як боротись зі страхом чи «знайти правильний шлях додому». Проте, не будьте надто активними, не заважайте дитині придумувати – це його боротьба. Він може як приймати ваші варіанти, так і відкидати. Головне – не обмежуйте дитину і дозвольте йому знайти комфортне завершення цієї «страшної казки».

Після таких ситуацій, проаналізуйте, чи відбулись нещодавно якісь зміни у житті малюка або стресові ситуації, оцініть його денне навантаження. Інколи буває так, що внутрішні переживання, про які дитина боїться говорити, також можуть призводити до страшних снів. Найгірші ліки від нічного жахіття – це забути і не говорити про нього зовсім. При правильному відтворенні та доповненні сну з малюком, ми можемо віднайти сильні сторони дитини, підвищити самооцінку і віру в себе.

Важливо! Крім страшних снів, існують нічні терори. Вони відрізняються від кошмарів. Дитина, що страждає нічними терорами, може кричати і битися. Не варто будити дитину під час такого сну, оскільки він не розумітиме, що відбувається, і тривога ще більше зростатиме. Малюк може навіть не впізнавати вас, якщо ви будете намагатись його заспокоїти. Така поведінка виникає при різкому прокиданні від фази глибокого сну. Зазвичай, під час таких епізодів, діти повністю не прокидаються. Вони заспокоються і засинають далі, а зранку навіть не пам’ятають, що вночі щось відбувалось.

Якщо ж нічні жахіття у малюка є систематичними (не менше 1 разу на тиждень) та впливають на функціонування та життєдіяльність дитини та родини, варто звернутися до спеціаліста.