Які наслідки інституалізації дітей для формування емоційної прив'язаності?

Згідно з аналітичним звітом за результатами комплексного дослідження системи захисту дітей в Україні “Ілюзія Захисту” це:

нерозбірлива чи надмірна доброзичливість та/або розгальмованість поведінки, особливо у дітей, які потрапили до інституцій у віці до 2-х років
нездатність дитини формувати стосунки протягом життя
відчайдушне прагнення уваги та ласки дорослих.

Але що дає дитині емоційна прив'язаність? Можливо й без неї можна чудово обійтись?

Спробуємо розібратись:

Надійна прив'язаність впливає на самооцінку.
Самооцінка — це не вроджена якість, а надбана і залежить від ставлення до дитини її батьків й інших близьких. Якщо батьки часто говорять дитині, що вона розумна, сильна, старанна, такою вона й буде себе почувати, таким чином про себе думати. Якщо ж говорити, що дитина ледача, дурнувата, нечупара — так і буде думати про себе дитина, а згодом вже і доросла людина.

Завяки надійній прив'язаності дитина навчається розпізнавати свої потреби й бажання: що вона хоче,  любить, відчуває (тепло їй або холодно, комфортно чи ні), що їй подобається, а що — ні. Завдяки прив'язаності розвивається вміння просити про допомогу і піклуватися про себе, підтримувати й втішати себе у важкі хвилини, знімати стрес, заспокоюватися і відновлюватися.

Звичайно, надійна прив'язаність впливає і на вміння будувати  гармонійні відносини, проявляти емпатію. Розуміння своїх емоцій веде до розуміння емоцій інших людей, співпереживання, співчуття.

Надійна прив'язаність допомагає сформувати у дитини моральні норми поведінки через правила, ритуали й традиції. Дитяча неслухняність — це природно, а завдання батьків позначити межі, встановити правила, що можна, а що не можна, що добре, а що погано.

Надна прив'язаність впливає на успішне навчання і гармонійний розвиток дитини. Найголовніші якості для цього — цікавість, інтерес і бажання пізнавати щось нове. Якщо дитина знає, що за спиною є батьки, які турбуються про неї й можуть її захистити, дитина має достатньо сміливості та енергії для пізнання світу.

Надійна прив'язаність готує ґрунт до сепарації  — здатності перейти від природної в дитинстві залежності від батьків до незалежності й самостійності, вирости та подорослішати. Дорослішати не так страшно, коли дитина знає, що батьки її підтримують і приймають всю цілком — успішну і ні. Можна уявити цю дитину як космонавта, що виходить у відкритий космос, зберігаючи зв'язок через страхувальний фал.

То як гадаєте, емоційна прив'язаність є необхідною для розвитку дитини чи ні?