Можливо, ви чули вислів: «Перш ніж когось критикувати чи судити, пройдіть його життєвий шлях». Ця цитата пов’язана з емпатією. Емпатія – це здатність усвідомлювати почуття інших і уявляти, як це – «бути на їхньому місці».

Емпатія є ключовим компонентом позитивних стосунків. Це зменшує конфлікти та непорозуміння і допомагає навчити дитину поведінки допомоги, прояву доброти. Як і будь-яку навичку, емпатію можна розвивати.

Що ж важливо робити батькам?

Моделюйте емпатію

Кожного разу, коли ви хочете навчити дитину навичкам емпатії, важливо змоделювати це самостійно. Таким чином дитина розуміє, як виглядає емпатія, як звучить і як відчувається. Крім того, легше навчити навичкам, які ви вже опанували, користуєтесь та вдосконалюєте самі.

Обговоріть емоції.

Говоріть про емоції відкрито, не відкидайте їх. Наприклад, ваша дитина боїться темряви. Замість того, щоб говорити: «Немає чого боятися», досліджуйте почуття дитини: «Ти боїшся темряви? Чому вона тебе лякає?».

Якщо вашій дитині не подобається хтось/щось, не кажіть: «Це неправильно», а запитайте, чому дитина так відчуває. Це може призвести до дискусії та прояснити ситуацію в абсолютному іншому для вас ракурсі. Наприклад, дитина не хотіла ходити в садочок, бо їй не подобались дітки (вона казала, що вони всі злі). Насправді ж, малюк просто сумував за іншими друзями на майданчику, що привело його до таких емоцій.

Допомагайте оточуючим.

Допомога іншим також розвиває доброту та турботу. Це може дати дітям можливість взаємодіяти з людьми різного походження, віку та обставин, полегшуючи прояв емпатії до всіх людей.

Хваліть емпатійну поведінку.

Хваліть малюка, коли він проявляє співчуття до інших. Зосередження на емпатійній поведінці та її заохочення спонукає до цього в майбутньому.

Зробіть похвалу конкретною: «Ти приніс своїй сестричці пластир для її пораненого коліна. Ти так хотів допомогти. Дякую, мій хороший! Це дуже приємно і важливо для нас!»

Якими техніками можна розвивати емпатію?

Для діток 3-5 років

Описуйте емоції.

Допоможіть дітям розпізнавати свої емоції та емоції інших людей, вивчаючи та описуючи їх. Ви також можете сприяти усвідомленню свого тіла, оскільки маленьким дітям може бути легше визначити емоції на основі фізичних проявів свого тіла.

Наприклад, ви можете сказати: «Ти стискаєш кулачки, топаєш ніжками. Мені здається, що ти злишся». Чим більше діти усвідомлюють свої власні емоції, тим більше вони будуть розпізнавати й розуміти емоції інших.

Читайте історії.

Читаючи разом з дитиною оповідання, запитайте, як можуть почувати себе герої збірок оповідань. Під час читання, запитуйте дитину «Що відчуває головний герой? Як змінюються його емоції під час подій? Що відчували герої у складних ситуаціях? Що може зробити герой, для того щоб…? Щоб ти відчував, якби це трапилось з тобою?»

Ви можете застосувати подібний підхід практично до будь-якої історії, яка подобається вашій дитині.

Створити «Центр турботи».

«Центр Турботи» - може бути звичайною коробкою, що містить серветки, пластир, маленьку іграшку. Це дозволяє дітям символічно висловити співчуття іншим, які потрапили в біду.

Наприклад, маленька дитина може помітити, що мама трохи прихворіла і чхає. У малюка буде можливість взяти з коробки серветки і запропонувати мамі. Або коли маленький братик/сестричка сумує – дістати з коробки м’яку іграшку і запропонувати для заспокоєння.

Ми також можемо змоделювати ці стосунки такими словами: «Твій братик подряпав лікоть. Давай допоможемо йому і принесемо пластир!»

Це вчить дітей співчуттю та допомагає розвивати розуміння того, що наші реакції та дії можуть мати позитивний вплив.

Тренувати соціальні навички в даний момент.

Якщо ваша дитина таємно забирає іграшку свого брата, запитайте: «Як ти думаєш, як почувається твій братик? А що б ти відчув, якби брат забрав твої іграшки? Подивись, мені здається він дуже сумує. Що ми можемо зробити, можливо попросити чи запитати дозволу, як ти думаєш?» Дітям набагато легше опанувати соціальні навички, коли їх навчають у контексті.

Для діток 5-7 років

Використовуйте малюнки.

Наочні матеріали – це ще один чудовий спосіб допомогти дітям навчатися. Якщо вам здається, що ваша дитина має проблеми з розпізнаванням чи розумінням емоцій, візьміть картки, на яких зображені сумні, сердиті чи радісні обличчя. Спочатку відпрацьовуємо базові емоції – веселий, сумний, наляканий, здивований, злий. Потім можете працювати над більш складними емоціями.

Коли ви обговорюєте, що відчувають люди на малюнках, ви також можете запитати дітей про випадки, коли вони відчували те саме. Наведіть приклади зі свого життя, щоб показати, що навіть дорослі борються з великими емоціями і що це цілком нормально.

Грайте в емоційні шаради.

Викладіть на стіл зображення емоцій. По черзі розігруйте емоції та вгадуйте, хто яке почуття відтворив. Після того, як гравець правильно вгадав, ви також можете обговорити емоцію за допомогою таких питань:

Коли ми сумуємо?

Що ми можемо зробити, коли нам сумно?

Як ми можемо допомогти комусь іншому, коли йому сумно?

Спостерігайте за іншими

Поглиблюйте розуміння вашої дитини невербальними сигналами, граючи в гру, в якій ви спостерігаєте за іншими людьми в громадському місці, наприклад у парку.

Зверніть увагу на мову тіла інших і вгадайте, що вони можуть відчувати. «Хлопчик похнюпив голову, кутики рота опущені, а плечі згорблені. Напевно він сумує. Цікаво, чому він так почувається?»

Навчіть здорових меж і кордонів.

Коли ваші діти підростають, важливо, щоб вони розуміли, що емпатія не означає брати на себе проблеми та потреби всіх навколо них. Це НЕ означає завжди говорити «так» або кидати все, щоб допомогти іншим.

Навчіть своїх дітей розуміти та поважати власні потреби, дотримуючись цих 3 кроків.

Створіть план того, як ваша дитина може реагувати в певних сценаріях. Якщо, наприклад, інша дитина небажано обіймає, навчіть свого малюка говорити: «Мені це не подобається. Будь ласка, не роби так».

Створіть список сценаріїв, у яких необхідно попросити допомоги у дорослих. Наприклад, коли інша дитина не реагує на слово «ні» чи ситуація стає незручною або небезпечною.

Поважайте межі своєї дитини. Якщо ваша дитина не любить, коли її лоскочуть або не хоче, щоб її брали на руки і підкидали, не наполягайте на цьому. Скажіть: «Я розумію. Я більше не буду цього робити». Це допоможе малюку побачити, як реагують і поводяться інші люди, коли вона каже «ні».

Пам’ятайте, що емпатія – це складна навичка, і вона буде розвиватися протягом усього життя вашої дитини! Наше завдання – сприяти цьому та підтримувати емоційний розвиток малюка.