До Дняскорботи і вшануванняпам’яті жертв війни

22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна.Жахливим соціальним наслідком війни стало колосальне сирітство, інвалідність мільйонів людей, деформована психіка мешканців України.У Другійсвітовійвійніукраїнці понесли людськівтратибільше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. ЗагальнівтратиУкраїни у ційвійніоцінюються у 8-10 мільйонівжиттів. УкраїнціЗакарпаттябули першими у міжвоєннійЄвропі, хто не змирилисяізанексієювласноїтериторії. Зізброєю в руках вони стали на захистсвоєїсвободивідагресії у березні 1939 р.Від самого 1 вересня 1939 р. літаки Люфтваффе бомбардувалиГаличину та Волинь.Протягом Другої світової війни бойові дії двічі прокотилися усією територією України. Харків, одне з найбільшихмістУкраїни, переходило з рук у руки чотири рази.Українціперетворилися на гарматнем’ясовідразу для двохдиктаторів – Гітлера таСталіна. У ЧервонійАрміїзагинувкожентретій (порівняно з кожним 20-м в арміїВеликоїБританії). Причина такоїжахливоїситуаціїбула простою – Сталін нерахувавсяізжоднимивтратами. Наслідком зіткнення двох тоталітарних режимів стали небачені жертви як серед військових, так і серед цивільного населення України; територія між Карпатами і Доном перетворилася на Криваві землі. Такою була для українців ціна відсутності власної незалежної держави.Українці боролися проти Гітлера та його союзників у арміях Польщі та СРСР, Канади і Франції, Сполучених Штатів Америки та Чехословаччини, на фронтах Європи, Північної Африки та Південно-Східної Азії, на Тихому та Атлантичному океанах.Українець Олексій Берест був одним з тих, хто встановив радянський прапор над Рейхстагом у Берліні, а українець Майкл Стренк – одним із 6 морських піхотинців, що підняли прапор Сполучених Штатів над Іводзимою. Але лишеУкраїнськаПовстанськаАрміявиступала у тійвійніпідукраїнськимнаціональним прапором.

На світанку 22 червня 1941 р. німецьківійськаперетнули кордон СРСР. У ходіприкордоннихбоїв у районі Дубна, Луцька та Бродіврадянськівійськабулирозбиті. ЧервонаАрмія, фактичновтратившикомандування, почала відступ до Дніпра.В цей же час у Львові, Луцьку, Станіславові, Дубні та десятках іншихмістЗахідноїУкраїнипочинаютьсямасовістратиполітичнихв’язнів. За перші два тижнівійни у тюрмахЗахідноїУкраїниспівробітники НКВД розстрілялипонад 21 тис. в’язнів. ІзвідступомЧервоноїАрмії на східмасовірозстріливідбулися уВінниці, Умані, Києві та багатьохіншихмістах.Відступ Червоної Армії супроводжувався застосовуванням тактики «випаленої землі». Про її необхідність оголосив Сталін у своєму виступі 3 липня 1941 р. Численні урядові та партійні постанови наказували знищувати все, що не вдалося евакуювати у східні райони СРСР: устаткування заводів, техніку, збіжжя тощо. Одним із жахливих злочинів сталінського режиму став підрив військами НКВД греблі Дніпрогесу у серпні 1941 р. Це спричинило загибель десятків тисяч червоноармійців та мирних мешканців, які перебували поблизу.Бойовідії на територіїУкраїни у 1941 р. перетворилися для радянськихвійськ на катастрофу. У серпні – жовтні 1941 р. ЧервонаАрмія в Українібулафактичнознищена. Кількістьзагиблихрадянськихвояківдосі точно невідома. У величезніоточення («котли») неподалікУмані, Києва, Мелітополяпотрапилиблизько 1 млн. червоноармійців.

Друга світова стала для всіх уроком того, якою не повинна бути війна. Свійдосвідізцієїтрагедіїмаєвинести й Україна. Ми досі не можемоназватиточніцифризагиблихукраїнців, проте точно знаємо, щочастина з них була вбита іншимиукраїнцями. Бездержавнанація повторила страшнийдосвідбратовбивчоїПершоїсвітової. Цявійна стала страшною платою за нездатністьвідстоятидержавність у 1917–1921 роках.У війні загинув кожен четвертий-п’ятий українець.Розуміння Другої світової війни як однієї з найбільших трагедій є надзвичайно важливим саме зараз, коли на нашій землі знову збройне протистояння, жертвами якого вже стали тисячі людей. Саме зараз у такій важкій ситуації українці можуть переосмислити уявлення про цю війну, побачити її хай у дуже важкому, але правдивому світлі. Цеважливосаме зараз, коли радянськіуявлення про Другу світовувійну стали інструментомросійськоїпропаганди у війнітеперішній.

До 100-річчя Генерального СекретаріатуУкраїнськоїЦентральної Ради

Комітет Центральної ради на засіданні 15 червня 1917 року ухвалив організувати Генеральний секретаріат Української Центральної ради, який має завідувати справами внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними і іншими в межах України і виконувати всі постанови Центральної ради, які цих справ торкаються.На цих же засіданняхбулоухваленопризначити: головою Генерального секретаріату і генеральним секретарем внутрішніх справ – В.К. Винниченка, генеральним писарем – П. Христюка, генеральним секретарем фінансових справ – Х.А. Барановського, міжнаціональних справ – С.О. Єфремова, продовольчих – М.М. Стасюка, земельних – Б. Мартоса, військових – С.В. Петлюру і судових справ – В. Садовського.Створення Генерального секретаріату на чолі з В. Винниченкомпочалосяодразупісляоголошення I Уні- версалу. Уряд мав «завідувати справами внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними та іншими в межах України і виконувативсі постанови Центральної Ради, якіцих справ торкаються». Постання уряду відкривало початок нового етапувизвольнихзмагань. 23 червняКомітетЦентральної Ради вирішив «формувати орган підназвою Генерального секретаріату, не чекаючи початку новоїсесії, ботижденьміжтим моментом і черговоюсесією в нинішніхобставинах – великий проміжок (часу)». Уряд створено на засадах «коаліційногорозпреділенняміжпартіями». РекомендувалосязатвердитирішенняКомітету і склад Генерального секретаріату, а йогопрограмуобговорити за кількаднів.БільшістьлідерівнаціональногорухупрагнулиреальноїавтономіїУкраїни. Такезасвідчила й структура першогоГенеральногосекретаріату. Вінмавскладатися з восьми відомств: внутрішніх справ (йогоочолював голова уряду), фінансів, міжнаціональних, військових, земельних, судових, харчових справ, освіти.«Декларація» Генерального секретаріату, проголошена 27 червняВ.Винниченком, заявляла про створеннявиконавчої «владицілкомнової, сучасної, спертої на зовсіміншіпідвалини, ніж стара європейська і особливо дореволюційнаросійська. Важливими для розуміннямісця, яке відводилосяГенеральномусекретаріату в українськомудержавотворенні, є два положенняДекларації. У першомувизначаласязакономірністьйогоформування: «Самих національно-політичнихдомагань стало мало, час ставить вимогиширші; народ хочеоб’єднатись для задоволення і розв’язаннявсіхпитань, яківисуваєйому і економічна, і соціальна обстановка. Утворення Генерального секретаріатубулонеобхіднимщаблемрозвитку. Інститут Генерального секретаріатумаєохоплювативсі потреби українського народу».У другому положенніроз’яснювалосяставлення до Тимчасового уряду: «Тут нема ворожнечі до Петрограда, але є цілковитабайдужість до його, боукраїнськадемократіямаєсвоювласнувладу, яку сама витворила і якійцілкомдовіряє».Урядовапрограмавикладалаконцепціюпобудовидемократичноїдержави. Вона предметно розкривалася у директивах, адресованихкожномувідомству.Програмудіяльностіпершогоукраїнського уряду було обговорено на сесіїЦентральної Ради 20 червня – 1 липня 1917 р. Генеральному секретаріатувисловленоповнудовіру, йоговизнано «найвищимнародоправним органом українського народу та йогонайвищоювластю». Злагоджений початок роботивиконавчої та законодавчоївладистворювавможливостіуспішногодержавотворення. Але труднощі на цьому шляху виявилисянадзвичайними. Розбудоваукраїнського уряду велася в боротьбі з військовим, поліційним і адміністративнимапаратом «староїдержави». Уряд не володівможливостямивласногозахисту, не мав «ніякихфінансових сил», відчувавгострий брак управлінськихкадрів. Оприлюднена В. ВинниченкомДекларація Генерального секретаріату, яку підтрималабільшістьчленів ЦР, закладалапершіпідвалини для розбудовиУкраїнськоїдержави у XX ст. Вона стала основою для розмежуваннязаконодавчих і виконавчихфункційорганіввлади, буланадзвичайновдалим актом політичноготиску на Тимчасовий уряд.