Процес передачі відповідальності не такий простий і не такий швидкий, як хотілося б батькам.

Починати його варто з попередньої бесіди, в якій варто доброзичливо і спокійно розповісти дитині, що таке відповідальність, навіщо вона потрібна, навести приклади зі свого особистого досвіду.

Практикувати краще почати з дрібниць, які приємні і цікаві дитині, щоб закріпити ефект отримання радості від відчуття власної відповідальності. На цьому етапі підключаємо більш складні моменти, які можливо можуть дати і негативний результат, який дуже корисний. Дитина має потребу й в негативному досвіді (пам'ятаємо про первинність безпеки здоров'я і життя дитини) своїх дій або бездіяльності, інакше її досвід відповідальності буде рафінованим і може припинитися після першої ж невдачі, до якої вона виявиться не готовою.

Потім дозволяємо дитині допомагати нам у наших справах. Це не так просто - делегувати частину справ дитині, від вас буде потрібно максимум любові прийняття, розуміння і довіри до своєї дитини. Це, перш за все ваша внутрішня робота, як батьків.

Коли є перші результати, переходимо до наступного моменту складання плану передачі відповідальності. Почати його розумно з прописаного списку справ, які дитина буде виконувати самостійно, а ви лише допомагатимете і контролюватимете список спільних ваших справ. Можна це оформити у вигляді таблиці.

І лише потім можна оформити територію повної відповідальності дитини за що - або.

Обов'язковим моментом для всіх етапів передачі відповідальності є регулярне обговорення поточних результатів. Можна це зробити ритуалом суботнього ранку, коли ви станете підводити підсумки тижня. Під час бесіди, осмислюйте разом, що вийшло, а що ні, з'ясовуйте чому, чи потрібна допомога, або порада.

Уважно прислухайтеся до думки дитини. Ви будете здивовані, але діти часто висловлюють дуже практичні і мудрі зауваження. Втім, якщо навіть її ідеї не вражають оригінальністю, намагайтеся втілювати їх, щоб дитина відчула «смак відповідальності».

Тепер хотілося б приділити увагу питанню - передача відповідальності у виконанні уроків заданих додому. Найчастіше дитина відмовляється виконувати самостійно уроки, бо не вміє розкладати завдання на маленькі послідовні дії, контролювати процес їх виконання, оцінювати отриманий результат і виправляти його в разі потреби. Це необхідні навички, як у навчальній, так і в будь-який інший діяльності. Цьому вам і належить навчити дитину.

Дітям дуже до вподоби ритуали, тому і виконання домашнього завдання можна оформити як ритуал.

Насамперед наводимо порядок на робочому місці школяра. Необхідно проконтролювати, чи все є для виконання домашнього завдання, чи зручно розташовані на робочому місці письмове приладдя та підручники, чи правильно освітлений стіл.

А тепер відкриваємо щоденник і класифікуємо завдання по принципам:

• прості і складні;

• письмові та усні;

• улюблені та нелюбі.

Не потрібно починати з самого складного завдання. Так як на важке йде часом дуже багато часу, щось не вдається, дитина відчуває неуспіх, у неї пропадає бажання працювати далі. Почати робити уроки варто з самого улюбленого предмета - з того, що точно вийде.

Так само вам може виявитися корисним наступний план виконання уроків.

1. Записати все, що треба зробити, по пунктам, або перевірити, що це вже записано (у такому разі на перших порах нехай дитина промовить вголос весь план, що потрібно зробити). Головне - перед очима повинен бути список з усім обсягом роботи, яку треба виконати. Коли дитина не розуміє, скільки сьогодні необхідно зробити, вона стає неуважною і тривожною.

2. Приступити до завдання номер 1 або до іншого на вибір дитини. Є діти, втім, як і дорослі, які спочатку хочуть зробити найлегше або, навпаки, найважче, і не треба їм в цьому перешкоджати.

3. Прочитати разом вголос завдання або вправу (потім дитина зможе читати без вас). Переконатися, що дитина зрозуміла, що треба зробити (не як робити, а що, в чому сутність завдання - тобто, якщо необхідно змінити слово за відмінками, то потрібно переконатися, що дитина в курсі, що це таке, що вони це проходили) .

4. Попросити дитину саму зробити перше завдання, а краще залишити дитину одну виконувати завдання, попросивши кликати дорослих, якщо знадобиться допомога. Якщо ви переживаєте за роботу більше, ніж ваша дитина, то дайте їй чернетку.

5. Коли завдання виконано, попросити дитину самостійно перевірити написане. Зазвичай діти виправляють помилки, якщо вони їх знайшли. Якщо помилки є, але дитина їх не бачить, то перевірте завдання разом.

6. Дати виправити помилки самостійно. Ще раз попросити перевірити дитину своє завдання. Виправити помилки, якщо необхідно. Переписати начисто, якщо потрібно.

7. Відзначити в плані, що завдання виконано. Це дуже важливий момент. У щоденниках зазвичай не можна писати зайвого, але можна поставити олівцем «галочку» біля потрібної вправи. Дитині важливо бачити, який обсяг роботи виконано і скільки ще залишилося.

8. Зробити невелику перерву (якщо потрібно) і приступити до виконання наступного завдання.

Цей план дійсно є простим, при цьому досить дієвим.

Ще раз хотілося б акцентувати вашу увагу на первинності, значущості любові у ваших відносинах з дитиною. Дуже часто дитина відмовляється брати на себе відповідальність, тому що їй не вистачає для цього енергії Любові всередині себе. Подобається нам чи ні, але відповідальність це риса люблячої себе людини. Тим, хто перебуває в стані браку любові - в егоїзмі і егоцентризмі, відповідальність не під силу, їм не вистачає внутрішнього ресурсу, енергії і як би вони не старалися - нічого не виходить, тому і руки швидко опускаються. Простіше пристосуватися і бути залежним від когось або від чогось, що власне вони і роблять.

Пам'ятайте, це ваша дитина, і хто як не ви. дасть їй найважливіше в житті людини - відчуття - бути прийнятою і коханою?

Любіть своїх дітей, а не просто прагніть того, щоб вона була зручною вам своєю старанністю і пасивністю. Супроводжуйте їх в шляхи розвитку, а не тягніть або штовхайте. Життя дитини належить їй, поважайте її вибір. Пам'ятайте, кращий приклад у вихованні дитини - особистий приклад у тому, що ми хочемо бачити в дитині.