До Дня Захисника України

14 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ №806 "Про День захисника України".Відтепер це свято відзначатиметься цього дня щорічно.

День захисника України має значно ширший контекст, аніж привітання чинних військовослужбовців. Це й день пам'яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за свою землю і відстоював суверенітет України після здобуття нею незалежності. Сьогодні справа захисту української незалежності згуртувала і кадрових військових, і добровольців, і волонтерів, тому коло тих, кого ми вшановуємо як захисників України, включає і їх.

         День захисника України призначено на церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. В Русь-Україну це свято прийшло з Візантії після запровадження християнства. Князь Ярослав Мудрий над Золотими Воротами в Києві збудував надбрамний храм на честь Богоматері. Українська традиція вшанування Покрови була продовжена в козацьку добу. На Запорозькій Січі це свято було одним з найголовніших. Цього дня відбувалися ради, де вибирали кошового та старшину, а січові церкви зводили передусім на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У Гетьманщині виникає й цілком новий тип ікони - "Козацька Покрова". На ній під омофором Діви Марії іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків. У XX ст. традицію пошанування Покрови як опікунки українського війська перейняла Українська повстанська армія. Саме день 14 жовтня 1942 року вважається символічною датою її постання.

Нинішній український воїн, який захищає українську державність у зоні АТО, — спадкоємець нескорених — тих, хто боронив кордони й безпеку своєї землі впродовж століть, часто в неймовірно складних умовах відсутності державності та атак значно сильніших ворогів, — дружинників княжих часів, козаків, січових стрільців, воїнів Української революції 1917-1921 років, повстанців Холодного яру та вояків УПА. Їх усіх — від давнини до сьогодення – і вшановуємо 14 жовтня, у День захисника України.

Ключові повідомлення до Дня захисника України:

         1. У переломні моменти своєї історії українці здатні були творити своє військо, навіть не маючи держави.

         2. Українці здобували перемоги там, де це здавалося неможливим, продовжували боротьбу у здавалося б безнадійних умовах. Врешті сила нескорених поколінь увінчалася перемогою - відновленням незалежності після століть бездержавності. Сила нескорених нині дозволяє ефективно протистояти російській агресії, перемагати одну з найпотужніших армій світу.

         3. Уявлення про українців як про народ «гречкосіїв», нездатний себе захисти, нав’язане російською/радянською пропагандою. Історія свідчить: Українці — народ-військо, здатний об’єднатися заради захисту своєї землі.

         4. 14 жовтня - головне військове свято країни. Воно поєднує українські військові традиції княжих і козацьких часів, Української державності 1917-1921 років, боротьбу УПА та сьогодення. Вшановуємо не лише військовослужбовців, а й волонтерів та всіх, хто взявся зміцнювати обороноздатність України після початку російської агресії.

         5. У теперішній гібридній війні з російською армією перемогу може здобути лише сучасне українське військо, а не пострадянська армія, яку ми мали до 2014 року. Елементом модернізації збройних сил є використання українських військових традицій.

         6. Українська армія завжди була тісно пов'язана з народом, а народ – зі своїм військом. І в цьому була сила і війська, і народу. Нині це, зокрема, засвідчує потужний добровольчий і волонтерський рух.

         7. Сильна армія – запорука сильної держави.

         8. Українці — народ-військо.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті